Кошеня Cплет посміхалося, сидячи у шкільному автобусі.
Сьогодні кошенята всім класом вирушили на екскурсію на фабрику морозива!
— Я можу з’їсти чотири морозива за день! – Сказав Cплет.
— А я п’ятнадцять морозив за день! – сказав котик Пряник.
— А я всі ваші та ще мільйон! – сказав котик Шип.
Кішечка Кітті облизалася:
— Люблю морозиво.
— Ми всі любимо морозиво! – закричали кошенята.
На фабриці були великі машини, у яких збивалося морозиво. З труб валила пара. Вогники на машинах сяяли різнокольоровими вогниками.
— Ух ти! – вигукнув Cплет. – Я хочу тут жити!
Кошенят зустрів містер Зефір, директор заводу.
— Ну що, кошенята, ходімо на екскурсію?
— Ходімо! — закричали кошенята хором. — Ми обожнюємо морозиво!
Містер Зефір запросив кошенят у кімнату поруч із своїм кабінетом. Малята засмутилися: у кімнаті не було нічого цікавого. Там стояли столи та стільці та висіла
дошка, як у школі… І ні одного морозива!
Містер Зефір кашлянув, прочищаючи горло.
— Спочатку я розповім про морозильні камери, — оголосив він. — Вони бувають великими і маленькими. І всередині цих камер завжди дуже холодно.
Містер Зефір усе говорив і говорив. Схоже, йому дуже подобалося розповідати про морозильні камери.
А кошенята нудьгували. Їм було так нудно, що вони ледь не заснули.
Cплет поринув у мрії. У мріях він робив морозиво. Кошеня заплющило очі і сперлося спиною до стіни, на якій була велика червона кнопка.
Ввімкнулась сирена. Заблимав вогник. Cплет від переляку підстрибнув на місці.
З великої труби повалила пара, а потім… З труби полилося морозиво! Ціле море морозива! Воно все лилося… лилося і залило всю фабрику.
У житті не бачив стільки морозива, – сказав котик Пряник і облизав лапку. – Смачно!
— Що трапилося ? – спитала вчителька місіс Пухлісс.
— Не знаю, – відповів Cплет з-під гори шоколадної крихти.
Кошенята зібралися біля виходу.
Місіс Пухлісс перерахувала своїх учнів. Усі були на місці. Всі окрім…
— Сирник! – закричав Cплет. – Немає мого мишеняти Сирника. Я йду шукати Сирника!
Він кинувся назад до дверей.
— Почекай! – крикнула Кітті. – Ми теж підемо! Шукатимемо його всі разом.
Кошенята вирішили, що треба прибрати все морозиво, і тоді Сирник знайдеться.
— Дивіться, — сказав Cплет. — Сирник маленький, його легко не помітити під горами морозива.
Кошенята взялися за прибирання: щось вони прибирали, а більше зїли.
— Сирник! — вкотре покликав Сплет.
Але Сирника ніде не було.
Кошенята перейшли до наступної зали.
– Сирник! — знову покликав Сплет.
Кошенята прибрали все морозиво, що розлилося. А що не прибрали, то з’їли, але Сирника так і не знайшли. І раптом Cплету на голову впала велика крапля збитих вершків. Він глянув угору…
І там нагорі, на балці під стелею, сиділо мишеня Сирник!
Він не міг озватися, коли Cплет його кликав. Його рот був набитий морозивом.
Сирник зістрибнув униз, прямо в лапи Cплету.
Містер Зефір подякував кошенятам: — Ви так добре почистили всю фабрику. Як мені вам віддячити? Бажаєте морозива?
Кошенята хором застогнали:
— НЕ ТРЕБА МОРОЗИВА!
На сьогодні вистачить… — пошепки додало мишеня Сирник.