Паперовий літачок лежав на столі і тяжко зітхав. Ще 6 пак! Минуло уже півдня звідтоді, як його склали із аркушика шкільного зошита, а він досі ще не літав. Хоча б вітерець залетів до кімнати і покружляв його! Та де той вітерець: кватирка у вікні так щільно зачинена!
Та ось розчинилися двері і до кімнати вбіг хлопчик, той самий, що склав цього літачка. Він схопив літачка і побіг з ним на вулицю. Увесь час, доки хлопчик біг, літачок пручався, виривався з рук. Йому нетерпілося самому злетіти в небо. Та хлопчик міцно тримав його.
Тільки на вигоні, де бавилися діти, він зупинився і, розмахнувшись, підкинув свій літачок угору. Як той зрадів! Як розпростер свої крильця, затріпотів ними: він летить, летить!..
Уже унизу, під ним — і трави, і кущі, і навіть низенькі деревця. А якщо він піднатужиться і підніметься трохи вище, то й через високі перелетить.
Прямо перед ним річка, праворуч — поля, ліворуч — гаї. А позаду — село.
— Куди ж податися! — завагався літачок.— Полечу-но спочатку до гаю. Там так чудово: шепочуться дерева, пташки співають… А як вони здивуються, побачивши мене! Дивись, і про мене пісеньку складуть…
І він повернув ліворуч. Та тільки трішечки пролетів, як передумав:
— І нікуди від мене гай не втече! Краще спочатку відвідаю село. Там люди помилуються мною, скажуть: он який літачок ловкий та спритний…
І узяв лівіше. Але трохи пролетівши, знову завагався:
— Ну, що те село? Там і дивитися на мене нікому: хлопчаки на вигоні, а дорослі у полі. Полечу-но краще до них!
І він повернув назад. Потім його повабила річка, але, пролетівши трішки, він знову передумав і повернув до гаю. Та й до нього не долетів, бо раптом закортіло йому спочатку таки покружеляти над полем. «Але ж ні,— сказав літачок сам собі,— поле підожде, спершу полечу в село…»
Так літачок усе кружляв, кружляв, вагаючись, куди ж йому летіти. Слабли його крильця, і він спускався все нижче і нижче, аж доки не впав носом під кущ, зовсім близько від того місця, звідки злетів.
І тільки там, зітхаючи і жалкуючи, що йому вже ніколи більше не вдасться знову піднятися в небо, літачок зрозумів: перш ніж починати щось, добре
поміркуй, що ти хочеш. А вже як узявся за діло, то ДОВОДЬ ЙОГО ДО КІНЦЯ.