Скік-брик, брик-скік! — вискочило телятко на лужок. Туди ніжками — хвиць, сюди ріжками — хить: кого б оце буцнути під бік? Розігналось та в тополю лобом — гуп! Еге, боляче! Підскочило та ратичкою по будякові — гоп! Ой-ой, як він коле!
Аж дивиться — гусенята недалечко пасуться.
«Ага,— подумало собі теля,— побуцаю їх. Вони маленькі, здачі не дадуть».
Пригнуло голівку до землі — та на гусенят. І не помітило, як з-за кущів вихопився старий дебелий гусак. Тільки раптом ніби спіткнулося на бігу і з розгону — беркиць у калюжу! То гусак уперіщив його крилами по ногах, щоб не ображало меншеньких.
Підвелося теля, та однак не покаялось. Усе йому хочеться когось буцнути. А он каченята ідуть до води. І, здається, самі. Глянуло теля сюди — нікого не видно, туди подивилося — все гаразд. «Селезня близько немає,— подумало теля,— отож, поб’ю-поб’ю цю малечу і втечу».
Підкралося тихесенько до виводка, та тільки зібралося заднього, найменшенького, стусонути, а селезень — і звідки тільки він узявся! — щип його за хвіст! Злякалося теля, та як дремене навтьоки!
А ріжки ж однаково сверблять, а битися усе-таки хочеться. Тільки із ким? Там — боляче, тут — колюче, а той, дивись, ще й здачі дасть. Хіба он лопух: він і не твердий, і не колючий, і кусатися не вміє.
І мерщій до лопуха: р-раз його лобом! А він узяв та й наколовся на ріжки. І закрив теляті очі, та так, що й не видно йому нічогісінько. Ото ще лихо! Були б у теляти руки, то зняло б воно той лопух, та й уся біда. А так — спробуй ніжками дістати до голови. Похитало мале вухами — не злітає лопух. Крутнуло головою — тримається. Побігло тоді теля навмання: може, вітерцем його зідме? Та дарма: не падає лопух.
Побачили те і каченята, і гусенята, і навіть риба з води та й почали сміятися:
— Дивіться, дивіться, теля одягло бриля!
Тільки самому теляті вже не до сміху, бо не може нічого вдіяти з лопухом. Як зареве воно, як заплаче! Добре, що череда паслася недалеко: почула корова той плач, прибігла і лопуха язиком злизала. Може, ото звідти й прислів’я таке: мов корова язиком злизала? А може, й ні. Та тільки після того теля ні до кого не лізе битися. Навіть коли ріжки дуже-дуже сверблять…